Микола Колеса – син століття

29 ДЕК 2007

Саме таку назву мав захід, що 14 грудня 2007 року відбувся в органному залі міста Києва. Його відвідала така кількість глядачів, що присутні корифеї українського мистецтва почали в захваті говорити про відродження попиту на національне академічне мистецтво.

Мирослав Скорик, композитор: ”Микола Колеса був дуже делікатним і разом з тим, скромним. Він - дійсно ціла епоха Львова музичного, ціле двадцяте століття. Він зробив дуже велику справу і як композитор, і як педагог, і як диригент, і взагалі як людина ”.

Побутує думка, що в наш час мало хто цікавиться класичною музикою. Але цей захід змусив замсилитися над правдивістю цього твердження. Скажемо відверто, ми не очікували, що київська молодь зацікавиться творчистю українського композитора, все життя якого було присіячено служінню високому мистецтву.

Творчий вечір пам’яті героя України, засновника диригентської школи, ректора Львівської консерваторії, автора єдиного в Україні підручника з диригування – Миколи Колеси - значна подія в культурному житті столиці. Микола Філаретович Колеса прожив 103 роки. Він залишивши величезну музичну спадщину та кагорту талановитих учнів, відомих український музикантів.

Маестро – так називали Миколу Колесу - вже за життя став музичною легендою не тільки Львова і України, а й всього світу. Так говорили про Колесу музиканти, колеги, учні, та й просто ті, хто любить музику.

Видатний композитор, диригент і педагог народився 6 грудня 1903 р. в Самборі на Львівщині, в сім'ї відомого українського фольклориста, композитора і наукового діяча Філарета Колеси. Закінчив університет і консерваторію в Празі. Написав дві симфонії, "Українська сюїта" (1928), сюїту "Лемківське весілля", «Симфонічні варіації» (1931), сюїта «В горах» твори для хору і струнного квартету, хори, обробки народних пісень, інструментальні твори, зокрема для фортепіано «Картинки Гуцульщини», «Три коломийки», «Гуцульський прелюд», «Про Довбуша». Автор книги «Основи техніки диригування».

Напередодні свого 102-го дня народження Микола Філаретович ділився рецептом свого довголіття: "Це важко... Потрібно скромно жити, не дуже багато їсти, недуже багато пити. Поводитися статечно, щоб людям була приємна ваша поява". Найціннішим подарунком в житті він вважав, коли люди "приносили в подарунок своє добре серце, яке озброює людину проти всякого зла, неправди, брехні". А ще поважав тих людей, "які свідомо йдуть прямою чесною дорогою, а не якимись обхідними шляхами".

Шлях видатного музичного діяча, прямий, наповнений служінням мистецтву і людям, закінчився 12 червня 2006 року на Личаківському кладовищі у Львові поряд з його однодумцями – Станіславом Людкевичем і Анатолієм Кос-Анатольським. Диригентської палички маестро не випустив з рук і після смерті…

Після концерту глядачам повідомили приємну новину – подія записана на відео. І в 2008 році буде випущено оптичний носій з відеоверсією концерту. Його отримають всі музичні школи країни як навчальний посібник. Цю ініціативу взялися підтримати фахівці Міністерства культури України.

Запис за трансляцією концерту здійснювали фахівці агенції «Монолог». Матеріал готували: режисер багатокамерної прямої трансляції Людмила Кривомаз, оператори Аретм Гусак, Богадн Ярмоленко, Сергій Клименко, Денис Швець, Андрій Геращенко, Дмитро Патютько та Павло Казуров, журналіст Наталія Лебедєва, фотокорреспондент Дарина Дейнеко, інженер Денис Дем’янік. Відеоверсію творчого вечора буде розмщено на сайті.

Фоторепортаж Дарины Дейнеко